Прийом і переробка відпрацьованого масла в Україні – чи реальний стартап?

Черговий раз змінюючи масло в машині я виявив, що цієї самої «відпрацювання» в гаражі накопичилося вже кілька значних каністр. Куди ж її подіти? Виливати в землю – це дике блюзнірство по відношенню до природних ресурсів. На замітку: 1 літр відпрацьованого масла при проникненні в грунтові води отруює мільйон літрів води. До слова, нещодавно один тракторист порадив боротися зі зростаючим бур’яном вздовж паркану відпрацюванням. Не робіть це ніколи!

Відпрацьоване моторне масло відноситься до третього класу небезпеки (помірно небезпечні) поряд з трансформаторним, індустріальним, трансмісійним і гідравлічним. Краєм вуха я чув, що мій сусід по гаражу встановив піч, що працює на відпрацьованому паливі. Вирішив частина відпрацювання віддати йому. У нього в майстерні після заміни масла клієнтам накопичується близько 300 літрів до зимового періоду. А скільки ж може накопичуватися відпрацювання в повноцінних СТО, особливо обслуговуючих бізнес транспорт?

І ось в голові промайнула думка про відкриття пункту прийому відпрацьованого масла з подальшим очищенням. Нехай навіть на першому етапі це буде грубе очищення – видалення води і механічних домішок. З чого ж почати? Ну звичайно ж з вивчення даного досвіду в просторах інтернету. Насамперед давайте торкнемося боку закону в цій галузі. Спочатку необхідно оформити господарську діяльність. Наприклад, зареєструвати ТОВ. Після реєстрації діяльності отримати ліцензію на право збору, зберігання і переробки відпрацьованого масла згідно постанови Кабінету Міністрів № 1698 від 14.11.2000 р Ліцензія видається Міністерством екології та природних ресурсів.

Для отримання даної ліцензії у вас не тільки повинні бути документи на руках а й відповідна матеріально-технічна база. Навіть на даному етапі вивчення стає ясно, що таке під силу тільки підприємцю з солідним стартовим капіталом. Напевно, такими ж серйозними повинні бути і обсяги прийнятого відпрацьованого масла для забезпечення рентабельності.

З теорією в законодавчому плані в принципі все зрозуміло. Оформляй діяльність, отримуй ліцензію і вперед. Але це тільки на перший погляд. При вивченні даного питання на українських профільних інтернет-форумах ентузіазм стартапщіка починає танути. Діляться досвідом виробничі кити. Невже все так погано? Так, і навіть дуже. Почнемо з підприємств, у яких відпрацьоване масло накопичується. Що ж роблять з відпрацюванням в реальних умовах? Частина відпрацювання відстоюють в бочках для осадження твердих частинок і води. Далі використовують вдруге для змащення різноманітних вузлів, антикорозійної обробки поверхонь, додають в бітум для покрівельних робіт.

Але це невелика частина від усього обсягу. Куди все інше? І тут з іншого боку екологічна інспекція починає «нагинати» на предмет утилізації. Коли керівники починають питати хто цим буде займатися, екологи вмить вручають візитні картки організацій, які мають ліцензію на право утилізації. Не складно здогадатися, що на ринку таких підприємств не багато, можна на пальцях перерахувати. Але найбільше на слуху «УКРЕКО-ойл», «Комель.ЮА». Причому перша, зі слів форумчан, базується в Міністерстві екології.

Відмінно, візитки вручені. Керівник або відповідальна особа телефонує на перераховані вище підприємства. І тут з’ясовується, за дану ліквідацію необхідно заплатити ще і фінанси. Це при тому, що даний продукт (відхід) нехай буде і брудний, але він як і раніше горючий і має мастильними властивостями. Відповідно він коштує грошей! У підсумку, такі підприємства забирають на виробництвах відпрацювання і їм ще доплачують. Абсурдно, чи не так? І таки виробництвам, напевно, доводиться укладати договори під тиском екологічних інспекторів, який теж може отримати свій відкат. Можливо, що кількість такого відходу за договором грамотні керівники намагаються намагаються звести до мінімуму. Екологічна інспекція все одно до кінця не усвідомлює скільки там і чого на підприємстві.

Що ж роблять з рештою відходом? Його продають. Але є одне але. Таке масло має пройти аналіз на відсоток вмісту води і інших механічних домішок. Від цього залежить ціна, яку пропонує покупець. Тому спочатку організовується роздільне зберігання в залежності від виду масла. Будете зливати все масла в одну тару, ніхто у вас її, швидше за все, не купить, і тоді точно доведеться укладати договір на утилізацію і відповідно за це платити. Після зливу в роздільні ємності дають відпрацювання відстоятися. А ось далі якщо немає спеціальних апаратів очистки вам доведеться покладатися на аналіз, який буде проведено покупцем або скористатися незалежною лабораторією. Слід зазначити, що така лабораторія, яка проводить хім. аналіз, повинна бути атестована. У більшості випадків покупці не хочуть офіційно проводити покупку і розраховуються готівкою. Висновок виробляють самостійно. Вартість відпрацьованого масла, яке знаходиться нормальної тарі і вже без домішок, досягає 3 гривень. А ось вже масло, яке пройшло сепарацію дешевше нового на 40%.

Чи не складно припустити звідки такий великий відсоток підробленого масла на ринку України. Очищення відпрацьованого масла проходить 99,9% в Україні. А далі тара, наклейки і очищена відпрацювання стоїть на прилавку авторинків.

Гаразд, нехай підробка залишиться на совісті різношерстого уркаганів.

У підсумку, що виходить. Між великими гравцями ринок поділений. Шанси малі, думаю, навіть в отриманні ліцензії. Але чи є шанси організувати прийом відпрацювання в невеликих кількостях без дозволу? Відповідь на це питання неоднозначний. Організовувати просто пункт прийому недоцільно, хто вам цю відпрацювання возитиме. А ось пункт зміни масла цілком можна. Для того, щоб у клієнтів був стимул приїжджати до вас на заміну масла напевно варто зробити її безкоштовною. Адже вам же потрібна від них відпрацювання. Можна навіть щось ще і в подарунок какой-нить авто-аксесуар дарувати. Але рано чи пізно прийдуть екологи та інші держ. служби. Питання оформлення «по-часнику» відразу відмітаємо. Просто нереально. Залишається тільки якось домовитися. Думаю всім зрозуміло як. Також варто спробувати знайти інші джерела, наприклад:

  •  виробничі підприємства в яких машинні агрегати і вузли містять великі обсяги індустріального і гідравлічного масла.
  • автотранспортні підприємства.
  • станції технічного обслуговування.

Хоча ось станції технічного обслуговування самі продають відпрацювання або використовують як паливо для обігріву приміщення в холодний період.

Що ж необхідно мати в першу чергу для організації пункту зміни (прийому) відпрацьованого масла:

  • приміщення (великий гараж) в якому могли б міститися хоча-б два авто.
  • «Яму» для зливу відпрацьованого масла
  • ємності для зберігання і відстоювання відпрацьованого масла. Причому ємності повинні бути розділені окремо під трансмісійне і моторне масло.

Дуже цікавий факт вичитав що імпортери масла (нового), згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 17.12.2012 «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації оброблених масел (мастильних матеріалів)«, зобов’язані організувати збір відпрацьованого масла і укласти договір з фірмами на утилізацію з підприємствами (читайте вище), що мають ліцензію, і відповідно за це заплатити в розмірі 80 копійок за 1 кг. відпрацьованого масла. Ось такі ось «покращення» в Україні. Вже дуже великі сумніви з приводу організації пунктів збору відпрацювання імпортерами. А ось договори на утилізацію вони зобов’язані укласти, інакше масло не пройде митну перевірку без даних договорів.

Ссылка на основную публикацию