Нерухомість в Швейцарській Рив’єрі

Є на світі місця, опинившись в яких якось дуже чітко розумієш: звідси більше нікуди прагнути. І якщо в цьому житті ви вже досить попрацювали (а головне, досить заробили) і тепер жадаєте виключно спокійною і затишною життя, то кращий вибір, щоб кинути якір, – це Швейцарська Рів’єра.

Маленький Едем в центрі Європи

Швейцарська, або Ваадтская, Рів’єра – це кілька невеликих містечок на березі Женевського озера, розташованих в регіоні з кумедною назвою Во, між гірськолижним кантонів Вале і Женевою. Найбільший з них – Лозанна, де зосереджена половина населення кантону.

Дорога від аеропорту Женеви до Рив’єри на автомобілі займає менше години, пробок практично немає, хоча траси зовсім широкі. «Серце» Швейцарської Рів’єри – міста Веве і Монтре, плавно перетікають одна в одну. Перше, що кидається тут в очі мандрівникові, – відсутність людей на вулицях. Після багатомільйонної Москви створюється враження, що місто буквально вимер. Але виявляється, для Рив’єри це нормальний стан. У Веве максимум 20 тис. Жителів, в Монтре – близько 40 тис. У високий сезон додається, звичайно, туристів, але зовсім небагато.

Ці місця давно вже облюбували представники російської богеми. Багато російські письменники і музиканти жили в Швейцарії, місцеві жителі навіть жартують, що повітря Рив’єри благотворно впливає на творчі здібності. Тут писав свого «Ідіота» Федір Михайлович Достоєвський, тут же набирався сил і нудьгував за батьківщиною Микола Васильович Гоголь. У Монтре творив композитор Ігор Стравінський: він написав тут свою «Весну священну». Частина дитинства Марини Цвєтаєвої пройшла в Лозанні, а Володимир Набоков провів останні роки життя в шикарному готелі «Монтре-Палас» з чудовими видами на озеро і Альпи. Там він займав, до речі, ціле крило – це стало йому по кишені тільки після публікації його скандальної «Лоліти».

Багато революціонери знаходили притулок в нейтральній Швейцарії. Так, в 1870 році вона надала політичний притулок знаменитому анархістові Михайлу Бакунину. Трохи раніше швейцарське громадянство отримав Олександр Іванович Герцен. Вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов довгий час жив в Женеві. А недавно, кажуть, знаменитий і дуже успішний письменник Віктор Пелевін теж придбав собі будинок в Швейцарії.

Земля на вагу золота

Сьогодні, як стверджують місцеві девелопери і ріелтори, російськомовні покупці зупиняють свій вибір в основному на одному з трьох варіантів: місто Монтре в кантоні Во, женевський район Колоні або гірськолижний Вале. Ну і, звичайно, традиційно чималим попитом користується вся ексклюзивна нерухомість виключно на самому березі Женевського озера.

Директор швейцарської будівельної компанії Swiss Development Group SA Едгар ван Шаікі розповів, що ціна квадратного метра в цих місцях варіюється від 7 до 60 тис. Швейцарських франків (від 283 тис. До 2,4 млн руб.) І сильно залежить від близькості до озера, відкриваються з вікна видів, а також історичної та культурної цінності будівлі. Найбільший шик – купити квартиру або апартаменти в старовинному, але відреставрованому будинку, а ось старий, занедбаний і застарілий особняк можна, навпаки, придбати дуже недорого.

Ціна цілком пристойного котеджу в кантонах Во і Вале площею 150-500 кв.м варіюється від 1 до 5 млн швейцарських франків (40,5-202,3 млн руб.). «У Лозанні вартість житла преміум-класу, швидше за все, знаходиться в діапазоні від 11 до 14 тис. Франків (445-566 тис. Руб.) За кв.м, – пояснює директор агентства Luxury Places Девід Кол, – а в Монтре – від 9 до 11 тис. (364-445 тис. руб.) ». Однак майте на увазі, що, якщо купувати нерухомість в Швейцарії з метою перепродати дорожче, вас чекає глибоке розчарування. Чим менше часу у власності об’єкт, тим вищий податок при його продажу. Таку податкову шкалу місцева влада придумали спеціально з метою боротьби зі спекуляцією на ринку нерухомості. Так що вже якщо купили, то живіть.

Взагалі фахівці в один голос стверджують, що нової забудови в Швейцарії рік від року стає все менше. «Це невелика країна, – каже виконавчий директор компанії Away Realty Ольга Малишева, – вільної землі, придатної для будівництва житлових будинків, тут залишається все менше, тому не можна сказати, що ведеться інтенсивне будівництво: зростання становить приблизно 10% щорічно. При цьому ціни на швейцарську нерухомість повільно, але вірно підвищуються з року в рік. Так, в 2009 році, наприклад, в порівнянні з 2008-м зростання цін склало 4%.

Далі він варіювався від 2,5% до 4%. За останній же рік ціни зросли на більш ніж 39. Ще одна особливість місцевого ринку нерухомості – житлові комплекси з власною повноцінною інфраструктурою тут велика рідкість. Цей формат просто не характерний для Швейцарії, особливо для курортних зон. І москвичам, які звикли до того, що отримати всі мислимі блага можна не виходячи за прибудинкову територію, доведеться неабияк постаратися, щоб знайти щось подібне.

Якщо ти негромадянин

Швейцарія – країна так званої прямої демократії, а це значить, що з будь-якого приводу тут люблять влаштовувати референдуми: іноді загальнофедеральних, іноді в окремо взятому кантоні. Нескладно здогадатися, що через це швейцарські закони захищають права перш за все місцевих жителів, а не іноземних інвесторів, глобальних міжнародних організації та навіть місцевих еліт.

Один з таких референдумів відбувся зовсім недавно – 9 лютого. Підсумком стало те, що житла для іноземців буде будуватися все менше. Нагадаємо, нерезиденти можуть придбати в Швейцарії квартиру або апартаменти площею не більше 200 кв.м, та й то далеко не у всіх кантонах.

«Згідно з новим законом, – пояснює директор із зарубіжної нерухомості агентства IntermarkSavills Юлія Овчинникова, – кількість споруджуваних« других будинків »не повинно становити більше 20% від загального обсягу житлової нерухомості. Через це на ринку відбувається скорочення пропозиції нових об’єктів. Через два роки вже неможливо буде прийти в агентство нерухомості в Вербье і купити об’єкт, що будується. Це хороші новини для тих, у кого вже є «другий дім», але не дуже хороші для ринку в цілому ».

Якщо всі ці обмеження вас порядком дратують і ви твердо вирішили стати громадянином Швейцарської Конфедерації, слід знати, що іноземець може просити громадянства, тільки якщо прожив в країні не менше 12 років. Крім цього закон передбачає наступні основні умови: інтеграція в швейцарське суспільство, прийняття місцевих звичаїв і способу життя, знання однієї з державних мов, повагу швейцарських законів і відсутність загрози для внутрішньої і зовнішньої безпеки країни. Приємний бонус: тут допускається подвійне громадянство. Вся процедура займає два-три роки (ці терміни застосовні для більшості кантонів), а державне мито становить від 750 до 1 тис. Франків. Безумовно, є і більш прості способи.

Стати законним швейцарцем, наприклад, можна, якщо укласти шлюб з громадянином цієї країни або якщо вас, наприклад, усиновить хтось із місцевих жителів. Але ці варіанти в рамках статті ми розглядати, мабуть, не будемо.

просто купуємо

Зрізу зауважимо, що володіння нерухомістю не дає ніяких особливих прав ні на перебування, ні на реєстрацію будь-якого бізнесу на території Швейцарії. Власники повинні отримувати візу, як і звичайні туристи, а главою своєї фірми доведеться призначати когось із місцевих жителів.

Якщо ж ви всерйоз збираєтеся придбати тут нерухомість, має сенс враховувати місцеві особливості. «Потрібно з’ясувати, який об’єкт підпадає під квоту, а який ні. Це важливо вже на етапі підбору квартири або будинку, немає сенсу оглядати варіанти без дозволу на покупку іноземцями, якщо не буде можливості їх придбати », – зазначає керівник проектів відділу елітної закордонної нерухомості компанії Knight Frank Анна Миронова. І другий момент – податки. В кожному кантоні і навіть в кожному муніципалітеті всередині кантону діє своя система оподаткування, яка може мати відчутні відмінності. Тому важливо до початку оформлення угоди розуміти, яку податкове навантаження понесе за собою обраний будинок.

Процедура оформлення покупки нерухомості в Швейцарії складається з декількох етапів: підписання договору про наміри; перерахування заставної суми для бронювання об’єкта; перерахування суми вартості об’єкта на рахунок незалежного нотаріуса, що оформляє угоду в країні. І нарешті, реєстрація в реєстрі прав власників.

Як тільки покупець визначився з об’єктом, на рахунок швейцарського нотаріуса потрібно перевести передоплату, щоб забронювати за собою об’єкт. Це може бути 20-50 тис. Франків в залежності від регіону і статусу будинку. Далі нотаріус сам зв’язується з агентством (забудовником) і з’ясовує всі дані по об’єкту. На цьому етапі можна підписати дуже простий договір про наміри (compromesso).

Хоча багато хто і не підписують його, тому що гроші відправляються не продавцю, а нотаріусу. Далі нотаріус готує основний нотаріальний договір. Зауважте, що вся сума повинна бути переведена на його рахунок ще до підписання контракту. «Якщо ви вибрали квартиру в споруджуваному будинку, – пояснює Ольга Малишева, – то процес оплати буде розбитий на частини: 10-30% – відразу до контракту, частина – при здачі об’єкта і решту суми – безпосередньо перед реєстрацією передачі права власності». За словами Анни Миронової, в разі якщо об’єкт купується із залученням кредитування, в банк додатково надаються документи, що гарантують платоспроможність і демонструють позитивну кредитну історію. Цей список залежить від вимог самого банку.

Легальність ваших доходів буде перевірятися обов’язково, тому потрібно бути готовими їх підтвердити. Справедливості заради відзначимо, що подібна практика характерна не тільки для Швейцарії, але і майже для всіх країн Євросоюзу. З додаткових витрат відразу варто запланувати оплату послуг нотаріуса та інших фахівців – все ж закони в Швейцарії досить заплутані, до того ж сильно розрізняються залежно від кантону. Зорієнтуватися у всіх нюансах і обійти всі «підводні камені» можуть допомогти ріелтори і представники компаній-забудовників.

Ссылка на основную публикацию